(вільний поетичний переклад вірша Сергія Ясонова
"Прильнул к стеклу весенний дождь..." http://www.stihi.ru/2015/07/21/6767)
Весняний дощ до скла припав,
Вікно відкрито ненароком.
Ти, щось чекаючи, згадав –
Життя дрібніє з кожним кроком.
Твій погляд прагне вдалину,
Де, подолавши перешкоди,
Сенс почуттів на глибину
Несуть чимдужч бурхливі води.
Де стислий був з усіх боків,
Де душу під замком тримали.
Страшну отруту грізних днів
Висмикуєш, як гостре жало.
І за проясненим вікном,
Дощами ранніми омитим,
Весняним лагідним ковтком
Приймаєш те, що не відпито.
І з березнем, що вірить в фарт,
Нехай ти набагато старший,
Як молодий кавалергард,
За строки б'єшся, що без фальші.
Конвою розірвавши круг,
З душі відкинувши попругу,
Сухий манеж на теплий луг
Змінив, стаєш на чисту смугу.
Ти гідно світлий шлях пройди,
Брехню гони!...Як панацея,
Настане Правда. Дощ міцний
Не досягне душі твоєї...